Дзеркало має вирости

НЕ ЗНАЮ — ТО Й шукаю [ВСТУП — 0:00–0:28] (Темний біт, голос тихо, майже крізь зуби) Я думав, що знаю… Та знаю не все. Я шукав відповіді — А хто я є? Мій ворог не зовні. Він глибше сидить. Я хочу весь світ під себе змінить… А себе не навчитися змінить. [КУПЛЕТ 1 — 0:28–0:58] Я хочу піднятись, та тягне на дно, Шукаю свободу — та сам у кіно. Де головний герой і сценарій мої, Де всі винуваті, крім мене самого. Спочатку побач, що не так у тобі, Не маскуй дефекти красивим «собі». Бо поки не визнав, що сам собі кат, Не знайдеш ні сили, ні правильний шлях. Мене то підкине, то кинуло вниз, І кожен провал — це не вирок, а зріз. Без цих перепадів не зрозумів би, Наскільки потрібна підтримка мені! [ПРИСПІВ — 0:58–1:13] Не знаю — шукаю! Не бачу — іду! Коли мене валить — Я знову встаю! Не все під контролем, Не все поясню. Я правду не знаю — Та далі шукаю! [КУПЛЕТ 2 — 1:13–1:43] Я прийшов по сенс, та бажання одне: Забити кишені, щоб вистачило мені. Шукаю високе, та тягне донизу, Мій розум малює красиву картину. Зовні все правильно — форма, слова, А всередині знову питання: «Навіщо? Для чого живу? Де причина моя? Чому моя правда не робить мудрішим?» Не тисни на іншого — кожен дозріє, Не можна наказом запалити мрії. Не вирвеш бажання чужими руками, Воно має вирости в ньому самому. А я не святий і не майстер життя, Я тільки в дорозі, шукаю буття. Сходинка за сходинкою — крок за кроком, Не станеш вершителем за один крок. [ФІНАЛ — 1:43–2:20] Я не знаю — і це не поразка! Не кожна відповідь — істина ясна. Я зніму корону, розіб'ю свої маски, Бо гордість не дасть мені вирватись з пастки! Спочатку побач — де ти сам собі ворог, Потім шукай, звідки взяти опору. Не вдавай, що вже всі розгадав таємниці, Хто визнає «не знаю» — той має куди йти! Не знаю! (Не знаю!) Та я ще шукаю! Не бачу! (Не бачу!) Та не відступаю! Не все мені ясно — Та я не мовчу. Я чесно кажу: «Я НЕ ЗНАЮ… ТА ВЧУСЬ!»