копії

Іноді найгучніші крики залишаються нечутними. Бо звучать лише всередині. Ми звикли робити вигляд, що все нормально. Звикли жити далі, навіть коли всередині давно щось зламалось. Знаєш... інколи здається, що ми всі ніби копії. Просто хтось трохи голосніше кричить про свій біль. Цей трек — ніби про тебе. Хоча, здається, я писав його про себе... [Куплет 1] Ти ніби живеш, та не знаєш навіщо, Між «треба» і «не хочу» загубився остаточно. Зранку кава, а в очах лише туман, Наче все місто дихає через один інгалятор. Ти не ведеш щоденник, та в голові сторінки — Помилки, проїби, обличчя, що вже не повернути. Наче знову крутиш фільм про самого себе, Фінал давно відомий, та грати тільки важче. Ти не бідний, але й не багатий душею. Ти не один, хоча самотність поруч щоденно. Ти не плачеш, та всередині часто град, І соромно, що після тридцяти щастя так і не знайшов. [Перехід] Ти віддав би все за одну чесну відповідь, Та навколо лише слова... і знову порожній шум. [Приспів] Цей трек не про мене — цей трек про всіх, Хто мріяв злетіти, але лишився тут. Хто зовні живий, а всередині лід, Хто вірить в любов, та їй не щастить. Це про тих, хто живе без чужих правил, Хто надто розумний, щоб вірити рекламі. Це про тих, хто схожий на мене... Якщо впізнав себе — значить, рядок твій. [Куплет 2] Ти не пишеш пости, але бережеш почуття. Не зірка, та знаєш справжню ціну мистецтва. Не ховаєшся й не прагнеш бути на видноті, Лише чекаєш, щоб хтось прийняв тебе справжнього. Ти міг бути іншим, але вибрав себе, А це означає — з помилками, зате чесно. Ти не пливеш за течією й не йдеш напролом, Ти просто вчишся жити, коли все проти. Ти не святий, але й не гірший за інших. Не перший у списках, зате не порожній. Ти не шукаєш схвалення — шукаєш тепло, Хоч знаєш: у цьому місті його так мало. [Перехід] І якщо знову не спав усю ніч — нічого... Ти ж вивозив і гірше, брате... не вперше. [Приспів] Цей трек не про мене — цей трек про всіх, Хто мріяв злетіти, але лишився тут. Хто зовні живий, а всередині лід, Хто вірить в любов, та їй не щастить. Це про тих, хто живе без чужих правил, Хто надто розумний, щоб вірити рекламі. Це про тих, хто схожий на мене... Якщо впізнав себе — значить, рядок твій. [Куплет 3] Ти навчився мовчати гучніше за тисячі слів, Бо любов надто часто має зависоку ціну. Кожен новий знайомий каже: «Я свій», Та зникає так само швидко, як останній запій. Ми дорослішаємо не за датами — за втратами, За зачиненими дверима й людьми, яким більше не віриш. Телефон забитий контактами, Та подзвонити, по суті, нікому. Ти звик усміхатись, коли все летить шкереберть, Щоб ніхто не побачив твою внутрішню війну. Поки світ думає, що в тебе все добре, Ти знову збираєш себе по шматках натщесерце. [Приспів] Цей трек не про мене — цей трек про всіх, Хто мріяв злетіти, але лишився тут. Хто зовні живий, а всередині лід, Хто вірить в любов, та їй не щастить. [Бридж] Може, колись ми перестанемо грати. Перестанемо ховати те, що хочеться сказати. Зрозуміємо: сильний — не той, хто мовчить до кінця, А той, хто не ховає справжнього обличчя. І якщо зараз ти впізнав тут себе — Значить, недарма ці рядки летять крізь роки. Це не сповідь і не останній куплет... Просто іноді чужий голос говорить за тебе. [Фінал] Ти міг стати ким завгодно, Та став собою. І це вже подвиг У світі фальшивих героїв. Ти не унікальний... Та ти справжній. А значить — Ти тут недарма.