На мапі світу — шахівниця, де фігури без облич,

На мапі світу — шахівниця, де фігури без облич, За зачиненими дверима готують чергову ніч. Там стіл з дуба, попільнички повні диму і брехні, Вони малюють стрілки, поки ми рахуєм дні. «Комітет 200» — елітарний закритий клуб, Де ціна життя дешевша, ніж обід пару шуб. Вони міняють нафту на червоний колір рік, Для них ти — просто цифра, статистичний чоловік. ​В кабінетах тихо, пахне дорогою шкірою й злом, Світ летить у прірву, а вони п’ють за столом. Ідеологія — це корм для тих, хто внизу в черзі, Поки ідеали гниють у холодній замерзлій берці. Комітет двісті — паперові тирани, Залишають на тілі планети глибокі рани. Золоті ручки підписують смертні вироки, Поки народ гине, стаючи частиною ігри. Комітет двісті — холодна розрахункова каста, Для них свобода — це лише зручна маска. Вони шепочуть про «велич», про «спільну мету» і «борг», Але самі ніколи не зайдуть у цей морг. Сини еліти в Ніцці, твої — в сирій землі, Різниця в тому, хто тримає весла на кораблі. Патріотизм для бідних — це останній аргумент, Щоб ти не бачив, як краде твій дім цей «комітет». ​Їхні діти не знають запаху гару і пороху, Вони вище за всіх, вони не бояться шороху. Кожна куля — це чийсь прибуток на офшорі, Твоє «геройство» — це лише крапля в їхньому морі. Вони живляться страхом, вони живляться війнами, Поки ми заковані в ланцюги своїми ж мріями. Прокидайся, поки ідеал не став твоєю труною, Вони торгують твоєю кров’ю, твоєю весною. Комітет не здригнеться, коли впаде остання стіна, Для них війна — це бізнес, для нас — це ціна. Зніми полуду з очей, подивись на їхні руки — Там не золото, там кров і вічні муки. Ми для них — лише паливо в іржавій печі, Але ми — ті, хто може запалити вогонь уночі.