Пацани

Мої хлопці» (жорстка версія)** [Куплет 1]   Мої хлопці пішли — і їх розірвало на шматки,   Залишили кров на асфальті, кістки в окопі,   Один кричав «тримай!» — поки йому голову знесло,   Інший просто мовчав, бо вже не було чим кричати. [Приспів]   Ех, мої хлопці, мої мертві брати,   Ви лягли, як пси, щоб ми не стали рабами.   Тепер небо — ваша могила, а земля — ваша кров,   А ми тут ще дихаємо… і ненавидимо себе за це. [Куплет 2]   «Білий», «Сірий», «Вовк», «Явір», «Сокіл» —   Ваші позивні досі рвуть ефір, як постріл у скроню.   Ви не герої з плакатів, ви просто пішли і здохли,   Щоб ці сучі діти в тилу могли жити далі. [Приспів]   Ех, мої хлопці, мої порвані, мої спалені,   Ви не в раю — ви в пеклі, яке ми самі створили.   В кожній «слава» — ваша смерть, в кожному «пробач» — ваша кров,   А ми досі не вміємо помирати так само чесно. [Бридж / майже речитатив, низько]   Сниться: ви стоїте, без ніг, без очей, без плоті,   І просто дивитесь. Без слів. Без осуду.   А я прокидаюсь мокрий від поту і сльоз,   Бо знаю: ви б не пробачили, якби я здався. [Останній приспів — на повну, криком]   Та слухайте, падли: ми не здаємось, ні!   Ваша смерть — наш ніж у горлі ворога.   Поки хоч один з нас дихає — ви не дарма згнили,   Мої хлопці… мої вічні… мої прокляті вічно! [Фінал — тихо, але жорстко]   Вічна пам’ять, сука.   Вічна слава, бля.   Вам.