Не зі світу цього, змінив друкарську фарбу на пікселі, Знову зловлю себе на думці, що зайнятий метанням бісеру. Фіксую сором за цю реальність, брудню листи, Чи настав час охолонути, визнаючи заздалегідь, надто питання моралі гострі. Повіками вирували багряні річки, з книг догорали багаття, Роємося у пошуках якогось таємного сенсу: "Бля, ну де ж він прихований?" І в чому наша місія, життєвий досвід приходить на допомогу. Просто люби сам процес, а не виручку, як підтвердить багаторічний вишкіл. Такий тут закон, не пройти цей шлях, підошви не забруднивши