Лелека Марабу, виведи на стежку нас Повз поля коноплі, ближче до сонячного тепла. Може щось стрільне у лобі, але в серці всаджений гарпун. У тихих джунглях, ранком, ми з братами влаштуємо пальбу. Лелека Марабу, ти розкажи нам свої кошмари моторошні. Досмерті розсмішіть від часу ржавими жартами. Станемо великими героями в цій книзі джунглів. Залишимо тисяч закладок, хитрий погляд примруживши. Адже це криниця життя, і ти весь утопись тут. Листи пом'яті - це і є Весіка Пісцис. Вони допоможуть мені розплющити очі на весь цей п*здец. І я захлинусь у ній весь, як у первозданному слизу. Тут тільки вона – вся гола, спліф та кола. То заспокоїть, то ширятиме нефігово.