Був у сім'ї - бачив діапозитив Ви мертві, хто з них дивиться на нас? Син на слайді – я був колись ним Особи вицвіли чи не знайдені Світ порожній і несправедливий Фільм Discovery, принцип Дарвіна Хитрий невинних, а сильний слабкого Світ зрадив мене тихою сапою У тихій заплаві, тихій гавані У світі ідилій та ведмедика Гаммі Наївні, як світ у героїні Амелі Не було образи, провини, анафеми Але ми – травмований вид Сни про кохання, але лібідо нам велить Або іншим на мобілу набери Або будь ними любимим і знаменитим Приховані камери, софіти, хамери Половина світу сяє з придихом Кліпи на TV, свиту заведи собі З тиранією, як Іді Амін та Хомейні Був усередині — ти забутий на мілині Був VIP - до могили довели Плити, пам'ятник, битий камінь, та Результат долі – спіралеподібний лабіринт Ні, не назаретянин Та й на самаритян, на жаль, ми з вами не тягнемо. Нам би славу з грошима, ордени та медалі Наче там протиотрута від захворювань Але він живе в деталях Як у Ватикану в тіарі, цей сценарій Соціальними мережами Обплітаючи себе, ми назавжди втрачаємо себе в самопіарі Ми інопланетяни На хуй землян. Вони ебальники витягують, як Модільяні Що їх так дивує: океан злочинів Чи самобичувальня? Скло запітніють У казематі живе тільки пасіонарій Позбавляючи виборця від самотерзань До побачення, вересень, я все вискачу з вікна Спека пішла, ми з нею залишилися друзями Мало до зими, це осінь, то нехай нас осінить Раптом пофарбувавши лист, і дме додолу вниз Тут рятує лише Луї, але не Чемодан, а Фердинанд Селін. Як сказав би Луперкаль, старовина Селін Мало до зими, всі розслабились Це дарма, всі не сплять, але не наврочити б Ми чуємо страх та вітри дмуть з Азії Ух, як нас любити треба, мабуть, щоб тут нас поселити Порожнеча степу, вузькоокий і дик Мешканець її, а творець дурний, як прозелити Нехай і володар — слуги, вазелін Деміург — напівпівень, як василіск Порожнеча зими, порожнеча всередині Замкнене коло in the hood — Аssassin's creed Скоро дощ і град, і тільки пролом та дірка Там, де брошка була, вибір вульгарний І йому гріш ціна: знищ себе або збожеволієш Ось і весь мій джихад - дощ і морок Ти загальмований, не зрозумів досі, жирафе Що я б дожував — у пики вам Але я лише жлоб і мені таке не належить Правда - не мед, брехня - не отрута Я бачу натовпи та голови на площах Нас прийдуть топити, наче мішок щенят Я чекаю на непроханого гостя, як Дон Жуан Дощ та град. Що ж ти так, Мені кажуть, чому ж ти б'єш сполох Якщо не вождь, чи не раб? Тільки будь собою А я тільки починаю довгий шлях додому