Дій у вогнях

--- [Інтро: (8 секунд)] (Тихо, майже шепотом) Ти відчуваєш це? Це не просто думки… Це хтось шепоче тобі — "прокидайся..." --- [Куплет 1] Надихати важливіше, ніж самому дихать, Мене штовхає зверху, я не можу сидіть. Кажу: "Дай мені сили", — Він каже: "Візьми, Та не для себе, роздай, весь світ обійми!" Мої наміри — не мої, це просто канал, Через мене тече вогонь, він тебе з’єднав. Не проси нічого, поки сам не дав, Зміни "дай" на "візьми" — ось і весь секрет справ. Об’єднання — як ліки, без нього ми хворі, Сидимо по комірках в бетонній коморі. А Він шепоче в думці, в найменшій ноті: "Будь як Я — думай про всіх, не про себе в польоті." --- [Приспів: (можна співати/читати м’яко)] Розпростертий над усіма — ось твоя суть, Не чекай нагород, просто йди у путь. Навіть думка — не твоя, її дали згори, І вона тебе веде крізь вогонь і мари. --- [Куплет 2] В кожній крихті думки — план, що змінює все, Ти думаєш — це ти? Ні, це Він, це процес. Кидає в мій мозок іскру, я злітаю вгору, А потім знову вниз — вчися бачить опору. Він приготував порядок — не хаос в мені, Я думав — це мій вибір, але бачу, ні. Все на місці, все шито, кожен мікро-порив Штовхає до Нього, навіть якщо я злий. Відчуття добра й зла — не мораль, а код, Це сигнал від Нього: йдеш чи згориш, як льод. І що глибше пізнаєш Його волі закон — Тим ясніше, де світло, а де фальш і трон. --- [Приспів: (варіація)] Розпростертий над усіма — це твій шлях, Не шукай нагород, дій у вогнях. Навіть найменша думка — несу я сам, Та Вона — Його, просто віддав нам. --- [Куплет 3] Ти думаєш — карма, доля, чи вдача? А я бачу за всім Його — і в горі, і в плачах. Він не карає, не гладить — просто веде, І якщо сприймеш це — все зміниться де-де. Те, що здавалося злом — був просто урок, Щоб відчути добро — треба бачить порок. І все, що здається як «покарання» — дар, Щоб змінити себе, вийти з власних хмар. Це не просто реп, це молитва в ритмі, У кожному такті — глибини істини. Я несу цей вогонь, як смолоскип у тьмі, Надихаю — бо знаю: це важливіше мені.