Віталій звір

афоризм мой рыщет тричи чертовщина вычет из имущих вычел репчик напрочь притча за что сражался за то и сразился выжжен напрочь празных рифм кричал гнутым лезвием по сухожильям выжил томных лир с мира обыденность настигла с виду в лад с самим миром а за шок найпростіший приспів про площі що суммами рищуть за приспіви де не має тощіх ті вірщі щл на впроти пращурів тищі вирік захист маешь бажаний випромінював вищє щойно на варті потрійній нібито володар тиши грішної сам один на одинці з вирішеннями сам на одинці з віршем одне із тищі його вирішень із вищіх сам собі і ніс свій вплив тримав при собі само-загабник вимкнутий кріз часу вплив лишь під ніс бубонів підтримував бубонів підтримував перший непереможний знав і сам на тисячі вирушив тишу із вірша як зброю використав кличем стогіна гармат зраджені у відображеннях що тільки но з кутів запамъяталися як приспів як вірш відсліжувалися ті відзеркалення фарбами ставлень та сутінками бажання сотень обличь пологи що були до часу течіі, як власний дім який занадто доречний занадто свій занадто безпечний до неможливого перший що одночасово тричі зрів як непереможності обличча і з відчасу в час я біг слід свій в свій слід ніс звів звіти нібито на ні тримай себе в струі хочаб відавай споглядання сенсу у собі, світлу що сидить в тобі як стуна серед оркестрових діб лунай вібраціі буревій невтримний ти і нехай і стрибай як терпак віталій у далечинь у танці кращому за весь цей всратий світ у танці танців що гопак що з кортів починає рух і закінчується переляком у очах свинособацюр на яких і кроти літаками йдуть зруйнують бруд як мама кожному лунатиме із під часу у середині часу у середині ії у неї проведенному часу ті місяці за які я вдячний і той самий звук 1¹у якому ти впевнений назавжди назавжди впевнений друг летів через паркан як сагойдачний посміхаючись від часу а від часу реготав що ворогам ставало лячно від часу до часу шаблею він як зведений з глузду дивак у спогадах рим із течіями повітря зливаючись у одну дію стибаючий терпак на весіллі із січчу запорізькою в дущі з голою дупою власнє вверха вверха на коні у лунній ночі і тільки люльки парфюм, що міцно тримав у седлі як і у його стосунках оселедець з розуму у дівок не минав стрибав в сіна схови віталій чтрибай з собою кликай і люби за ії коси до слів досить світ за очи мав створений з поточного святкував себе у просторі щойноствореного урочисто згодного і ніби звір із під тисячі парканів слів оточуючих напрям власнє хапив він і за собою вів прагненнями із намальованих їм мрій свій до свого свій з мрій навколо вій зір що невтомний твій дивиться у далечинь і невимірювана радість моя у приспів твій луна та приспівом луна випромінювання вір проміння луна квінтами сорому смарагд