Ластівка Душі
Ці демони є у кожного і я знаю що так можна та забуваєш про близьких і починаєш падати низько чипляючи при цьому сказаного низку, не зважаючи на почуття людини близької, яка відкривши душу впустила темряву твою, давши на заміну світло і тепло її коли діляться чимось світлим не можна віддавати їм щось бридке, ділитись тим що є незавжди потрібно іноді смерті подібно... розуміючи своїх демонів, іноді справлятись важко, без свого світла в душі буває тяжко. але коли знаходиш це світло в тобі, то як той метелик летиш у пітьмі. на світло яке ти подарила мені без пам'яті, втрачаючи від теплаа демонів в своїй душі, не вистачає іноді твоєї руки, яка спроможна мене витягти.... розумію що тобі порпатися зі мною важко, я сам по собі тяжкий іноді занадто імпульсивний, іноді впадаю в стан депресивний але ти подарувала мені те що я колись давно втратив, і ніяка в світі втрата не перекриє того чого твоє світло і тепло варте, але ця надія того вартує вона дає шанс що тих демонів к хуям здує, і я нарешті побачу після їх смерті, чогоя сам вартую Ластівко моя ніжна, ти всеж таки може й нехотіла, але той жар в душі ти розпалила, єдине чого залишається мені боятись і більше нічого, це повернути той блядський стан знову.... і більше нічого...
You may also like
Leave a comment
Ці демони є у кожного і я знаю що так можна та забуваєш про близьких і починаєш падати низько чипляючи при цьому сказаного низку, не зважаючи на почуття людини близької, яка відкривши душу впустила темряву твою, давши на заміну світло і тепло її коли діляться чимось світлим не можна віддавати їм щось бридке, ділитись тим що є незавжди потрібно іноді смерті подібно... розуміючи своїх демонів, іноді справлятись важко, без свого світла в душі буває тяжко. але коли знаходиш це світло в тобі, то як той метелик летиш у пітьмі. на світло яке ти подарила мені без пам'яті, втрачаючи від теплаа демонів в своїй душі, не вистачає іноді твоєї руки, яка спроможна мене витягти.... розумію що тобі порпатися зі мною важко, я сам по собі тяжкий іноді занадто імпульсивний, іноді впадаю в стан депресивний але ти подарувала мені те що я колись давно втратив, і ніяка в світі втрата не перекриє того чого твоє світло і тепло варте, але ця надія того вартує вона дає шанс що тих демонів к хуям здує, і я нарешті побачу після їх смерті, чогоя сам вартую Ластівко моя ніжна, ти всеж таки може й нехотіла, але той жар в душі ти розпалила, єдине чого залишається мені боятись і більше нічого, це повернути той блядський стан знову.... і більше нічого...
круто бро так тримати
LIT 🔥