«Попри все»

0:00

Куплет 1 (під гітару, спокійно): Моя країна в шрамах, але стоїть рівно, Крізь дим і тривоги серце б’ється сильно. Тут кожен світанок — як новий бій, Та ми все ще живі, ми все ще свої. Я виріс серед правди, що гірка на смак, Де мовчання — це броня, а слово — як знак. Бачив, як падають, бачив, як встають, Як сльози стирають і далі ідуть. Тут не про пафос, не про красиві фрази, про життя, що ламає не раз і не два. Про людей, що тримаються, навіть без сил, Про тих, хто в темряві світло носив. хто мовчки ніс на плечах цей хрест, Не шукав виправдань і не просив чудес. Про ночі без сну й холодні ранки, Де віра трималась тонше за ранки. Тут кожна вулиця пам’ятає кроки, хто йшов уперед, не рахуючи роки. І навіть коли здавалось — край, Ми знаходили силу сказати: “Вставай”. Приспів (наспівно): Ми падали вниз, але не на коліна, Вставали з землі — бо це наша країна. Біль у словах, але правда жива, Україна — це ми, не просто назва. Під струни гітари, під тишу й грім, Я вчуся бути сильним, залишаючись тим, Хто не зламався, хто далі іде, Навіть коли весь світ проти тебе. Куплет 2 (трохи жорсткіше, але стримано): Я бачив життя без фільтрів і рам, Де друзі стають тишею по вечорах. Де втрати важать більше за слова, І кожна ніч довша, ніж була вчора. Тут не всі герої — з обкладинок книг, Більшість мовчить, але тримає цей світ. Ми вчилися жити, коли важко дихать, І не продавати себе за спокій і вигляд. Україна — не тренд, не тимчасовий звук, Це вибір стояти, коли падає друг. Це пам’ять і біль, і любов без прикрас, Це те, що тримає сьогодні всіх нас

3 Comments