Війна у зиницях

Куплет 1 Ти бачив темряву — вона сліпить світлом, білий спалах ріже місто швидко й відкрито. Це не салют, не радість, не дата, це ніч, де кожен вибух — чиясь втрата. Тут не бажання шепочуть у небо, тут їх закопують разом із потребами. Дні не минають — вони догорають, імена в тиші тихо зникають. Хук Це не світло — це війна у зіницях, білий біль осідає на лицях. Ми живем між ударами часу, щоб дожити до ранку без паузи. Куплет 2 Повітря бетонне, стискає легені, тиша кричить гучніше сирени. Кожен подих — як крок по склу, ти мовчиш, бо слова тут ідуть на війну. Це фільм без стопа, без фінальних сцен, ти в ньому не граєш — ти в ньому є. Світло приходить на секунду-дві, щоб показати руїни в живій тиші. Хук Це не світло — це війна у зіницях, білий біль осідає на лицях. Ми живем між ударами часу, щоб дожити до ранку без паузи. Аутро Темрява тут не чорна — біла, від спалахів, що крадуть силу. Світло, яке не несе життя, ніколи не стане світлом дня