Neizvestnyy-дяді

Куплет 1] Я з малих років бачив, як грають великі, У дворі не вчили моралі — там били й тікали по крику. Жав руки дорослим дядям, що носили золото й страх, Вони казали: “Живи, пацан, поки є порох у ногах”. Сидів на капоті BMW, думав — я вже король, У кишені — кеш, у серці — вогонь, В голові — план на кожен район, Бляді в клубах кричали “ай бог”, я з ними грав, як в огонь. Кайфував від швидкості, жорстких рішень і гострих тем, Кожен день, як останній — без правил, без меж, без схем. Купував любов на ніч, не вірив нікому — всі грають роль, Цілував фальшиві губи, продавав душу за соль. [Приспів] Жив, як хотів — по краю, на грані, Дорослі дяді казали: “Ти наш, поки з нами”. Але десь між ніччю і ранком усе зламалось, Кайф пройшов, брате, і все, що мав — забралось… [Куплет 2] Почався відлік — не секунди, а долі, Друзі втікли, як вогонь згас в моїй долоні. Авто продано, кайф — лишив слід у венах, Бляді пішли до інших, а я лишивсь без сцени. Кримінал — це пастка, не гра, не романтика, Це коли твоя мати плаче, бо ти вже статистика. Ті дяді, що жав їм руки — вже не піднімають дзвінки, Ти їм був потрібен, поки тягнув на спині їхні гріхи. Я закохувався в бруд, бо не знав, що таке любов, Серце билося в ритм із вулицею — без снов. А тепер мовчки стою під дощем, Без друзів, без дому, без сенсу в кожнім дні. [Приспів] Жив, як хотів — по краю, на грані, Дорослі дяді казали: “Ти наш, поки з нами”. Але десь між ніччю і ранком усе зламалось, Кайф пройшов, брате, і все, що мав — забралось… [Фінал] Тепер лиш пам’ять і слід на душі, Як я мчав по місту, як птах в небі, не в клітці. Тепер я знаю: не все, що блищить — золото, І кайф — не в колесах, а в душі без болю.