Викликаєш Світло

[Інтро] (розмовно, майже пошепки) Недостатньо вийти — Ти думаєш, що це все? Це лише початок... --- [Куплет 1] Недостатньо вийти — треба йти до кінця, Поки страх не розтане, мов віск у вогнях. Кінцеве море — це лезо між “ще” і “вже”, І твій вибір — це крок, де немає меж. Не чекай, не стій — будь, як Нахшон, Кидайся в хвилю, як у мікрофон. Прокидайся з болем — не плач, що важко, Цей тягар — твоя суть, не неси його марно. Єгипет — у мені, Єгипет — у тобі, Це не рабство тіл, це кайдани в собі. Найстрашніше — не смерть, а лишитись там, Де серце мовчить, а душа у ярмі. --- [Приспів 1] Об’єднаймось, станем одним серцем, Проти темряви — думкою, словом, перцем. Не втекти — прорвати цю пелену, Бо істина тут — у нашому крику: “Йду!” --- [Куплет 2] Я кричав, коли падав тягар на спину, Зривався на крик, мов поранений звір у долині. Але що далі? Збирай усе всередині — І фізичне, і дух, бо ми не одні. Прокинься — це вихід, це стрибок у себе, Це не просто “вийти”, це прорізати небо. Фараон — не правитель, а тінь у мені, Його трон у серці, у страху, в вині. Найглибше темне — те, що ти звик, Залишити зло — це вивернуть крик. Коли клі зла — заповнене аж до межі, Світло приходить — і ріже, мов ніж. --- [Приспів 2] Об’єднаймось, станем одним серцем, Проти темряви — думкою, словом, перцем. Не втекти — прорвати цю пелену, Бо істина тут — у нашому крику: “Йду!” --- [Брідж] Це мій шлях — вогонь і крига, Я не тікаю, хай буря лупить у ребра. Збираю себе, як пазл із попелу — Кожен крок — це удар у Фараона в серце. --- [Аутро] Не досить вийти — треба перетнути, Не досить кричати — треба зсередини зрушити. Світло не прийде просто так — Його викликаєш, коли вже нема “як”.