так на війну вирушає принц І нехай ця новина лякає на переляк Злісних ворогів, забули богів Скільки зі шоломів зрубаємо рогів Після — балади про славну різанину Співатимуть по країні ще багато століть У дзвони бив пузатий чернець, скликаючи до обідні А десь у замку, там вірні фрейліни Тчуть гобелени до майбутньої перемоги Зліплять своїм поліруванням панцирі Глефи, щити, ал*барди та маски А в голові лише стукає одне: «скоріше б повернутися до своєї золотоволоски» Кинути під ноги їй золото трофеїв Неприступною, прекрасною як Фрейя Недоступною як фея Туманяча розум чоловічийї мов чари Морфея Побачити вперше в очах інтерес Як на взаємність відповість взаємність Вранці – тріумф, увечері – бенкет (Гей, там) Рівні ряди Легких своїх не шкодуйте герольди Гей, шлях молодим Так що ви хоробро безумству пісню проспівайте І нехай летить вона переможно І гордо вперед, ніби сокіл над лісом Чекайте, ми скоро повернемось Подвигів пил принісши на плащах та ефесах Їй байдужі перемоги та прапори, вона любить балади та саги Вона божеволіла від сонетів, що присвятив їй якийсь письменник А ці подвиги, битви, маневри їй просто нецікаві. І поки принц ходив на війну менестрель трахав принцесу Ворон не виклює ворону очей Вважаючи за краще клювати їх у трупів Благо їх багато в пом'ятому залозі На полі безкрайньому порубані грубо Каркала зграя ніби насміхається Над цим результатом битв стандартним Грубо копитами втоптано в багнюку Золоте шиття на помпезних штандартах Що ж тобі так не весело, принце Чим це червоним заляпала панцир Щось не видно захоплених осіб Якось притих гул переможних реляцій Де ж пішло все не так Як собі малював у тих мріях на дозвіллі Що ти кому довів, перетворившись на смердючу падаль, по суті? А десь там, за лісами та серпанком Весняні громи лунали, як відра Про стелю билося стогонів крещендо І так ритмічно рухалися стегна Немов тріумф самого життя над смертю