паркани

афоризм мой рыщет тричи чертовщина вычет из имущих вычел репчик напрочь притча за что сражался за то и сразился выжжен напрочь празных рифм кричал гнутым лезвием по сухожильям выжил томных лир сотни с мира обыденность настигла с виду в лад с самим миром а за шок найпростіший приспів про площі що суммами рищуть 0 за приспіви де не має тощіх ті вірщі щл на впроти пращурів тищі вирік захист маешь бажаний випромінював вищє щойно на варті потрійній нібито володар тиши грішної сам один на одинці з вирішеннями сам на одинці з віршем одне із тищі його вирішень із вищіх сам собі і весь свій вплив тримав при собі само-загабник вимкнутий сьогодні кріз часу вплив лишь під ніс бубонів підтримував бубонів підтримував перший непереможний знав і сам на тисячі вирушив тишу із вірша як зброю використав кличем стогіна гармат зраджені у відображеннях що тільки но з кутів запамъяталися як приспів як вірш відсліжувалися ті відзеркалення фарбами ставлень та сутінками бажання сотень обличь ф пологи що були до часу течіі, як власний дім який занадто доречний занадто свій занадто безпечний до неможливого перший що одночасово тричі зрів як непереможності обличча і у відчаю часу я відчував що з зорями йду слід свій в свій слід я ніс та не звів з нотами лунними нібито сам на бетоні вимкнув розподіл на світ та тінь тримай себе в струі і як стуна серед оркестрових діб лунай вібраціі буревій невтримний ти ьа і і нехай 1і стрибай як терпак віталій у далечинь стрибай і май за напрям ціль зрозомів що не втримати себе за словами що не зваблюють і за слова на крок які тримали тебе від страти власної від недоліквв до кварт прояснювань 0і страхані солодкі сни у танці кращому за весь цей всратий світ у танці танців що світу вкаже як гопак робить дива крзак смаже весь світ зна що з кортів починає шлях гопак і закінчується у оченятаах в коьрих переляк свинособацюр та їх ледачіх шмар та волоцюг які не знають де їх край и що воно таке дух на яких і кроти літаками йдуть зруйнують бруд за всесвіт споруд0о її ї за вами вкотре прибиратимуть як мама кожному лунатиме із під часу у середині ії той приспів ніби уолискова ліпша за світ що вкотре коло часу у середині ії я памьятаю зорі як лагідної орхідеї аодих памьяятаю ласки що тримає твоє життя у неї проведенному часі завдячую усій зоряній мапі і мавпі у мені ті місяці за які я вдячний і той самий звук 1¹у якому ти впевнено завдячений від самого запліднення назавжди впевнений друг у сенсі що зветься дзвіном із грудей та із завпевнень і за плічима за якиими течіями рушили роки зі зведенними у сенсі руху що прямує лишаючи марив з розуму зведенних у кольоровому ранньому сьані летів через паркан як сагойдачний посміхаючись від часу а від часу реготав що ворогам ставало лячно від часу до часу шаблею він як зведений з глузду звір дивак у спогадах рим із течіями повітря ніби буревій бойву одну дію вів стибаючий терпак на веселому все жив і на свлму весіллі узупевнений тричі дійсно про козаків казали за них самі їх чарівні вчинки так само і провів свій час вечь гідно віьалій стрибав запліднював з голою дупою власнє вершник ніби у гаю дуб тисяч літ стояв на коні у лунній ночі перший і аеред ним орда болотна у переляці ховає очі і руйує стан тільки люльки парфюм, що міцно тримав у седлі як і у його напрямах власних справах стосунках управах обладунках що опалювали світлом оселедець його у розуму дівок звів пару домівок і вів себе так тендітно що дітей випромінював а у розуму не братимів гвавтував їм мізок вчинками стрибав в сіна схови закоханний володар з собою кликав ії з собою і любив ії - за ії коси кохав ії до слів досить кохав світ за очи мав світ за яйчики тримав створений з поточного святкував себе у просторі сттрибав не сам повважав процесу принцессу знав вітав щойноствореного себе щойно створеної сцени де двоє лунали як ліпший вокал у сутінках в зорі вечірніх хвилин із кохання подихом урочисто згодного і ніби звір із під тисячі парканів слів оточуючих напрям власнє хапив він і за собою вів прагненнями із намальованих їм мрій свій до свого свій з мрій навколо вій зір що невтомний твій дивиться у далечинь і невимірювана радість моя у приспів твій луна та приспівом луна випромінювання вір промінням луна і не вимірюванна радість моя у супроводі сповідв моєї волося нібито жнива у гаю віьра що талію відштовкували з моря із під вітрів ті краєвиди і крав той вітер лише листя килими вкрашали відстані дивами були настрою не вимірюваний наш вітер щоб не знали у життях своїх тендітність звір у кайданах зрад квінтами сорому смарагд