Nikita Yeltsin

4 years ago

Я від душі їбашу пісню та риплю на все горло Те що летить камнем з рота вбиває фоном і похуй Наразі слово на біт їбашу знову і знову Без кулемета в руках на макріфоні я в соло Свої слова не навязую вам, вони за основу тут Я донесу строфи ці, на зло нашкіреним шавкам Життя навчило й привчило юзати ікла та жало Все що на аркушах бачиш – шукав я досі з запалом А ви й надалі брешіть у вас і правди немає О боже дай думку добру Пробач мені й мікрофон, Пробач єбала дебілів і їх псевдозакон Я повз несу тут своє Серед коробок бетонних Тендітно й гордо іду На ішне сердцю вже похуй На всі ці тачки та статки Адже багатший за вас І вдячний долі за роль цю Не повернусь я назад Все так як є і як мусить МІЙ ШЛЯХ СКЛАДНИЙ ТА ВІН МІЙ МОЯ ВІЙНА ІЗ СОБОЮ КОЛИ У НУТРОЩАХ БІЛЬ Не заблукати б в пітьмі Не стати б вами, уйобки Навряд побачите якось Наврядчи стане не похуй Тут я не сам, та один вигрібаю як бачиш Сторінку "правди" своєї я все гортаю обачно Хоч безліч раз ти засудиш, за те що нахуй відсутнє Без свідчень власних собі ж, я досі сам і на сутках За натовп я не тримаюсь Не кличу вас за собою Не намагаюсь здаватись Та не запаяний грою Мене не зїсти так просто я як отрута для вас А мої строфи від сердця, як соковитий напас Прибило сильно й наврядчи колись попустить тебе Все відкладаєш на завтра, а завтра пізно буде Життя – багнюка в їбало, і все мені натякало По венам бігала кров у суміші з білим калом Змивали час в унітази, все проїбали що мали Хіба у цьому тут сенс скажи мені в очі прямо Не без помилок і сам, та бачу ваші сердця Всередині вас порожнеча, неначе чорна діра Готові вбити за кістку, таке життя заїбало І в віддзеркаленні калюж воно як мить пролітало