Ти йшла парком віяв весняний вітер Аромат твоїх духів вабив мене Вимагаючи йти на зустріч Шкода, що у нас не вийшло Життя та ще непомітно минаюча подія Доля життям покрутила як хотіла упустила. Пошматала ох мене і поносило Я ж просив взаємності, а ти забила чи забула То напевно тобі все одно на мене завжди було Але навіщо погуляти ти погодилась ,тоді Мабуть, не зрозуміти на що ти мені силуетом в голову вчіпилась Мої почуття крутило як листя що зірвало здерева Ти попереду стояла, посміхаючись Я так боявся ,що останній раз гуляли Але ти крок за кроком віддаляючись Моє серце розтоптала та за обрій пішла... Сум мені в душу принесла з того дня більше недо сна Світ вже так дістав Як він мене задовбав Адже я казав Що до кінця Я так хотів поряд бути і мені начхати на погоду мені не до сна Навіщо ти так ? Я так хотів з тобою бути поряд але ти пішла цинічно Закрутилася подій череда У черепномозковій коробці мозок мені натякав що я не вічний Кава в моїх венах кров розганяла в цього вечора Тільки до тебе хотів йти беззаперечно Я. ты моя залежність ,я хворий Та з тобою мені вистачало лише тебе то навіщо ж ти пішла? love story Життя мене несе вперед І позаду все те, що було все те, що було але не хочу йти попереду Мені дороге лише те, що раніше було Спогадів фонтан Я вічно раніше був п'яний Чи твій я?Скажи що лихий я? ще живий. Не твій забий. Я дав тобі спокій. і немає навіть спогадів про мене в напівтемряві, на світанку дивлячись у горизонт спогади кружляють у голові світлину малюють вечір останньої зустрічі непомітно сонце зійшло променем сліпило в той момент зникла ти і та світлина, що вабила І зрозумів я що пішла ти Хоч і говорила, що кохала Хоч і говорила, що любила Крик твій "..."що не забуду! Але ти забула,ти забула