що відбулося з нами рідненькі? що в нас за ставлення до рідної неньки. невже ми з вами усі подуріли .. не вже ми не люди не вже ми дибіли невже ми не бачимо хто з них, є хто невже ненабридло нам все це кіно. скільки ми будемо тупо мовчати спостерігати брихливі дибати.. у кожного з нас є що втрачати наша країна для мене як мати як так можливо мати продати людину за правду кидати за грати в країні не жити , а існувати скільки можливо народ роздягати пробачте мені не можу мовчати дозвольте тут трохи мені покричати я вірю що зможу гроші зібрати, та перший альбом свій записати за сорок свої є що сказати а поки я тут буду стояти до кожного сердця сердцем кричати...що наша країна для мене як мати, тому яка є буду кохати, для своїх дітей ії зберігати та своїх дітей цьому навчати! свою країну кохати як мати а поки я тут маю сказати наша країна для мене як мати!! тому ви пробачте не можу мовчати. коли в грудях серце хоче кричати хто має це все зупинити, ми всі вибирали , при чёму тут діти усім нам потрібне поперше єднання, тоді на життя є сподіваня, а поки у кожного моя хата с краю, я віру в людей потроху втрачаю. я прошу пробачте за слово моє, не можу мовчати, все є як є!! що з вами залишемо ми для дітей, я хочу запитати в нас людей? пробачте мені за кожне слово, але я кажу то все свідомо... я вірив що скоро настане той час, коли сможу це все читати для вас! а зараз радію як мала дитина, коли чує мене моя країна. країна це, люди серед людей. країна як мати для своїх дітей тому я молю до кожного з вас, кохайте країну в складний цей наш час, єднання до кожного сердцем молю, відкритий простий тут стою я хочу зібрати на свій перший альбом